Проєкт:Ляльковик/Project:Mastermind

«Проєкт:Ляльковик/Project:Mastermind» – це незабутня подорож у світ психологічного детективу, де майстерно переплітаються інтриги та непередбачувані повороти сюжету в межах захоплюючого футуристичного світу. Головний герой, Сем, сповнений відчайдушної віри в свої можливості, протистоїть загадковій і безмірно потужній Віолі. За божевільною посмішкою якої стоїть не менш потужна історія, яку гравцеві належить дослідити, проаналізувати та прийняти ряд «правильних рішень». Дослідивши усі можливі фінальні рішення, можу сказати, що сюжетні повороти, немов пазли, складаються у картину життя і смерті, дружби і зради, любові й байдужності, розкриваючи цільну картину світу. І гра виносить нам важливе запитання, яке було озвучено, ще на початку гри: «що таке реальність?». Що стосується інших особливостей гри, варто відзначити автентичний та приємний для сприйняття візуальний стиль гри, що прослідковується у головному меню, файному курсорі, графічному інтерфейсі, оформленні персонажів та фонів оточення аж до самісінького фіналу (чи фіналів 😊). Також гра має доречне та доцільне музичне супроводження, що створює необхідну атмосферу. Все це доповнюється комплексом цікавих анімацій та механікою бійки, що реалізується залученням гравця до дії. Вартий відзначення й прийом зміни дня та ночі у будинку Сема, що яскраво відображає тривалість подій. Серед рекомендацій, можливо розглянути заміну кольору тексту, який виникає у меню виборів, бо він нерідко зливається з оточенням. Можливо варто розглянути можливість зробити більші відступи для імен персонажів. Також гра має певну кількість одруківок, які загалом не сильно впливають на сприйняття гри. Щоб Вам було легше їх виправляти, ось перелік: «шансів на виживання у нього майже нульові», «тебе вулиці», «інформації про, яка», «тонкі холодним коридори», «пді ногами» «за ради неї», «Показала Дейву залишити», «говори вмієш», «крижітко», «на себе увага інспекторів», «на мене ні діє» «Прости зітри». Але, все ж, справжнім ляльковиком в цьому вишуканому театрі, беззаперечно, є й сам сценарист. Він граційно плете мережу ілюзій контролю над ситуацією, збуджуючи у гравця бажання розгадати загадки цього світу, обираючи шляхи в павутинні рішень цієї гри. Що змушує гравця знов і знов задаватися тим самим питанням, «що ж є реальністю?». Дякую Вам за цю майстерність 😊 .

Детективна гра на подумати, яка має в основі гостросоціальну футурологічну проблематику. Якщо ви давно не грали в годні ігри/ не бачили фільмів на тему штучного інтелекту - вам сюди. Колись я цікавилася цією проблематикою, але сюжет мене приємно здивував. Заплутана історія з антгоністом, який запам'ятається надовго.
Через певні баги цілісного враження не склалося, але було цікаво. Персонаж Віоли - захоплююче-моторошний, а Карен - мила, трагічна, і символ надії водночас. Певні моменти графіки мені не сподобалися, але можливо це "вкусовщіна". Я маю на увазі анімешний стиль спрайтів) З візуалу сподобалися фони, особливо квартира головного героя (там якісь дуже класні ефекти освітлення). З музики більш за все запам'ятався останній трек, під який я читала монолог антагоніста. 
Щодо теми - то тут 200% попадання. Якщо це все було реально написане за ті 2 тижні, то автори або супер-профі, або просто генії, тому що тут ну дуже велика робота. Сценаристам респект

Що ж, я пройшли гру на одну з кінцівок (спойлер: в мене померли всі, це вийшло випадково).

Почну з UI. Загалом, виглядає непогано, але було те, до чого я маю питання. По-перше, слайдери в налаштуваннях стандартні і це надто вибивається з загальної картини. В самій грі для мене було трішечки дивно, що кнопка авточитання була текстом, а все інше картинкою. Якось я б особисто обрали щось одне. Також неймбокс. Він мені здався замалим і іноді імена персонажів було важкувато сприймати через різницю кольору тексту і самого неймбоксу. Під час виборів також я мали проблеми з прочитанням сірого тексту (коли кнопки не було наведено). В ігровому меню під завантажити був екран збереження, що особисто мене трохи збило. 

І, суто моє вподобання, мені не сподобалося, що текст вискакував одразу. На мою думку, ліпше виглядає, коли він з'являється одразу по дефолту. Але це суто мої преференції і як би зробили я.

Щодо візуалу, мені подобається стиль. Дуже цікаво зроблені переходи фонів (ака день і ніч), кліпання очима в персонажів. Однак мені не зовсім сподобалося положення спрайті, в сенсі як  впевних моментах герої, спілкуючись одне з одним, дивляться на чужі спини. Також мені не вистачило певної динаміки під час епічних моментів Ще було пару моментів, коли наприклад помилку на комп'ютері було виправлено, але на фоні все ще можна її було бачити. Також коли було сказано, що Віола зникла, але вона лишалася на екрані. Не вистачило таких деталей, котрі начебто й дрібні, але все одно мають свій вплив на історію і її подачу.

Щодо історії, поки я пройшли на одну кінцівку, вбивши Карен, Тома і Сема (схоже, мені не варто чіпати супер-секретні і відповідальні розслідування...). Напевно що в інших сценаріях все по-іншому, але я одразу ж описую своє перше враження від першого проходження. Спочатку кинули одразу в усю цю двіжуху, купа інофрмації, нових персонажів. Мені б особисто хотілося, аби це було трішечки більш поступово, бо ти тільки-но починаєш гру і тут вже закидують інформацією. Не до кінця зрозуміли причетність Сема до цього всього. Чи був він учасником експерементів? В чому його перевага над Віолою? (Хоча, який вже сенс, я його вбили...) Можливо, в інших кінцівках це розкривається більше.

До речі, про кінцівки, перехід між кінцем і головним меню був надто різкий. Не було навіть маленького переходу, дуже різко все обірвалося.

Музика.  Я знаю про обставини, що склалися. Я завантажували гру вчора ввечері (здається, коли вже все з цим було виправлено), але все одно в декількох місцях я мали тишу. В усьому іншому... Музика один з моїх  найулюбленіших аспектів гри. Зроблена дуже добре, підкреслює атмосферу. Єдине що під час першого візиту до лабораторії (де я втратили Карен...), як раз в моменті, де мені не вистачало епічності візуально, з музикою теж були проблем. Вона була, але дійсно епічна з'явилася надто пізно.

Загалом, мені весь час не відчувався брак оцих деталей. Музика не погана, арт не поганий,сюжет непоганий і має дуже багато потенціалу для розвитку далі. Однак видно, що не вистачило часу саме на ці деталі, котрі зліплюють все разом і доводять до ідеалу. Задумка дуже крута. Породжує цікавсть, що от хто така Віола, і чому вона погодалася на цей експеримент, чому вона така жорстока зараз? Звідки інші персонажі знають щось про неї? Сюжет задає затравку для цього всього. Але це треба доробити, допиляти. Також бачу, що було випущенно оновлення 5 годин тому (чи дозволено це правилами?). Можливо, вже деякі моменти пофіксили, не знаю. Бажаю наснаги з подальшою розробкою! І нехай вам щастить з композиторами ліпше наступного разу.)